Зусилля секретних КБ рейху згодилися десяток років опісля. Колишні авіаційні інженери, яких серед хотроддеров в 50-х було достатньо, почали експерименти по оснащенню колись секретною системою своїх багатолітрових монстрів. На жаль, все упиралося в сам газ, занесений в ті часи в реєстр бойових отруйливих речовин. Деякі оригінали все-таки намагалися пристосувати систему до автомобільних двигунів. Одним з них був відомий гонщик Смоки Юник, що оснастив свій стоккар уприскуванням закису азоту (це було в 50-і роки). Йому удалося виграти декілька змагань, перш ніж спортивні комісари NASCAR виявили невідповідність конструкції технічним вимогам. Систему поставили поза законом. Звичайно, деякі несвідомі гонщики таємно балувалися «забороненими препаратами» (можливо, роблять це і зараз), але — лише в епізодичних випадках.
Справжня революція сталася на початку 70-х років, і зробили її двоє — Майк Термос і Дейл Вазнаян. Будучи дослідними гонщиками (а також і механіками), вони по гідності оцінили весь потенціал «звеселяючого газу» і впритул зайнялися адаптацією нитросистемы до автомобільного двигуна. Справа пішла, і в 1978 році Майк і Дейл заснували компанію «Nitrous Oxide Systems Inc.» («NOS»). До речі, якщо почуєте, що оксид називають «NOS», знайте — це торгівельна марка найвідомішої на сьогоднішній день фірми. Декілька років у Майка і Дейла пішло лише на розкручування продукту: доводилося популярно роз’яснювати людям, що «балончики» дуже ефективні, сповна надійні і анітрохи не небезпечні. Масла у вогонь підливали і відомі хотроддерские журнали. Дрегрейсинг, з вільнішими правилами, теж не залишився збоку — купа рекордів належить саме нитро-оксидным машинам. Зараз технологія виробництва систем уприскування закису азоту відпрацьована детально і освоєна багатьма фірмами. Окрім «NOS», що входить до складу компанії «Holley», «нитро» пропонують «Zex», «TNT», «Nitrous Works», «High Power Systems» та інші.

Страницы: 1 2 3 4 5